Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/58744/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційними скаргами Державної фінансової інспекції в Сумській області та Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі № 818/1596/14

за позовом Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про скасування вимоги,

встановив:

Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів (далі - ДНДІХП) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі - ДФІ в Сумській області), в якому просив скасувати пункти 3, 4, 5, 7 листа-вимоги ДФІ в Сумській області від 18 лютого 2014 року № 18-05-14/1281.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014, позов задоволено частково: скасовано пункти 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області № 18-05-14/1281 від 18 лютого 2014 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, вимоги відповідача ґрунтуються на нормах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про їх скасування.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування фактичних обставин справи, просить рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування п. 3 листа-вимоги скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в зазначеній частині вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до прийняття судами незаконних та необґрунтованих рішень.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач вказав, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими в частині задоволених позовних вимог, тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що посадовими особами ДФІ в Сумській області проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДНДІХП за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт ревізії від 06 лютого 2014 року № 05-08/01.

24 лютого 2014 року на адресу ДНДІХП надійшов лист-вимога № 18-05-14-14/1281 від 18 лютого 2014 ДФІ в Сумській області «Про усунення виявлених ревізією порушень», в якому, зокрема, встановлено та вимагається наступне:

- п. 3 листа-вимоги встановлено, що ДНДІХП при виконанні договору від 02 листопада 2011 року № USE-20.2-308-Д/К-11 допущено перевищення собівартості виготовлення аерозольних гранат ГД-1 на загальну суму 49936,55 грн., в зв'язку з чим вимагається стягнути з осіб, винних у понаднормовому списання фосфору червоного та фторкаучуку на суму 49936,55 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- п. 4 листа-вимоги встановлено, що ДНДІХП в січні 2013 року проведено оплату штрафних санкцій Міністерству оборони України на суму 26547,79 грн. без вжиття заходів щодо представлення всіх необхідних документів замовнику для визнання форс-мажорних обставин у визначені терміни, в зв'язку з чим вимагається стягнути з осіб, винних у невжиттів заходів щодо всіх необхідних документів Міністерству оборони України для визнання форс-мажорних обставин у визначені терміни, що призвело до сплати штрафних санкцій на суму 26547,79 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- п. 5 листа-вимоги встановлено, що при нарахуванні та виплаті працівникам премій, в порушення ч. 3 ст. 151 КЗпП України, ст. 2, 15 Закону України «Про оплату праці» ДНДІХП, на підставі наказів від 27 червня 2012 року № 270, від 31 жовтня 2012 року № 518, від 26 грудня 2012 року № 637, від 19 вересня 2013 року № 4Ю, від 21 жовтня 2013 року № 462, від 13 листопада 2012 року № 545 зайво нараховано та виплачено премій 15 працівникам за виконання річного звіту; до дня ракетних військ і артилерії; за трудові заслуги та сумлінну працю; до дня робітників автомобільного транспорту; до дня машинобудівника на загальну суму 30036,50 грн., в тому числі: у червні 2012 року - 2769,00 грн., у жовтні 2012 року - 200,00 грн., у листопаді 2012 року -300,00 грн., у грудні 2012 року - 26267,50 грн., у вересні 2013 року - 300,00 грн., у жовтні 2013 року - 200,00 грн. в той час, як до вказаних працівників були застосовані дисциплінарні стягнення. Внаслідок допущеного порушення позивачем, зайво нарахований єдиний соціальний внесок в сумі 11185,57 грн. в зв'язку з чим вимагається відшкодувати зайво виплачені кошти працівникам підприємства в сумі 30036,50 грн. шляхом утримання коштів із заробітної плати таких працівників, відповідно до поданих ними заяв; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 11185,57 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів); в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій виплаті коштів, шкоду в сумі 41222,07 грн. у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

- п. 7 листа-вимоги встановлено що, враховуючи ненадання до зустрічної звірки первинних документів щодо підтвердження фактичного виконання робіт ФОП ОСОБА_3 по договору від 01 листопада 2011 року № 61-11/ВС - 2, відсутність документів щодо в'їзду на територію ДНДІХП будь-якої техніки належної ФОП ОСОБА_3, позивачем в лютому 2012 року безпідставно проведено оплату коштів на адресу ФОП ОСОБА_3 в сумі 25000 грн. за роботу з демонтажу будівель Підприємства, які ним фактично не виконувались, в зв'язку з чим вимагається відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ФОП ОСОБА_3 в сумі 25000 грн. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 зайво сплачені кошти в сумі 25000 грн.; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат коштів у сумі 25000 грн. шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Позивач, непогодившись з наведеними пунктами письмової вимоги про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності п.п. 4 та 5 вимоги органу державного фінансового контролю через їх невідповідність законодавству.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з наведеними висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року у справі № 21-69а15, від 19 травня 2015 року № 21-226а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДНДІХП. При цьому оскаржувані пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів.

Зважаючи на те, що такі пункти вимоги органу державного фінансового контролю не є обов'язковими до виконання для підконтрольної установи та виконуються нею добровільно, однак все ж можуть бути зазначені у вимозі, спірні пункти 4, 5, 5, 7 вимоги ДФІ в Сумській області, викладені в листі від 18 лютого 2014 року № 18-05-14-14/1281 не суперечать вимогам закону, тому не підлягають скасуванню.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених вимог, з ухваленням нового судового рішення в цій частині вимог про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області задовольнити.

Касаційну скаргу Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати в частині скасування пунктів 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області № 18-05-14/1281 від 18 лютого 2014 року.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: